АПУ взяла участь в засіданні круглого столу «Діти на телебаченні: як висвітлювати та дотримуватися правил»

Оцініть матеріал!
(5 голосів)

18 грудня 2015 року Асоціація психологів України взяла участь в засіданні круглого столу ініційованого Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення за участі ГО   «Телекритика» і Офісу Ради Європи в Україні на тему: «Діти на телебаченні: як висвітлювати та дотримуватися правил».

 

Мета цього заходу – виробити спільні підходи до висвітлення засобами масової інформації соціальних проблем, які стосуються інтересів дітей.

В нашому сьогоденні широкої популярності набули різноманітні соціальні ток-шоу, які висвітлюють  найстрашніші та най неприємніші аспекти приватного життя людини:  пияцтво, психологічне та фізичне насильство в родині, в тому числі і над дітьми, недбале ставлення до батьківських обов’язків тощо. Автори подібних ток-шоу часто залучають до участі в них постраждалих дітей. І це не дивно, адже розповідь дітей швидше викличе емоційну реакцію у телеглядача і забезпечить цікавість до передачі.

А ось чи піде це на користь дітям? Які можуть бути психологічні та соціальні наслідки для дитини? І чи завжди батьки і опікуни, та й сам діти замислюються над цими питаннями, коли дають згоду на участь у подібних ток-шоу і розголошення їх приватного життя?

Якщо все ж знімати дітей у соціальних ток-шоу, як висвітлювати болісні теми, щоб звести негативні наслідки для дитини до мінімуму? Яких правил дотримуватися під час зйомок? На ці та багато інших питань і намагалися дати відповіді учасники круглого столу.

Враженнями про проведений захід, його доцільність та результати ми попросили поділитися наших психологів Антоніну Муштенко та Олену Онащук, які і брали участь в обговоренні від імені нашої Асоціації.

Антоніна Муштенко: Психолог, тренер «Шокли для батьків», член правління АПУ:

«Роздумуючи над тим, яким саме був дискурс на круглому столі, cклалося враження, що говорити на підняту тему можна, але постійно зважаючи на таку собі «священну корову» свободи слова. «Заборонено забороняти». Зрозуміло, що після сумного досвіду цензури в нашій країні — свобода слова є набутком, який постійно потрібно захищати і виборювати. Але.

У контексті розмови про наслідки залучення дітей у доросле телебачення хотілося б подивитись на питання свободи глибше.

Свобода без відповідальності стає анархією.

Відповідальність так чи інакше передбачає покарання за недотримання певних норм і правил, що були обговорені і прийняті як сталі і обов’язкові до виконання.

Напевно, що у житті окремої людини перетин «межі» продукує у якості покарання докори сумління і почуття провини. Юридично — за незаконний вчинок наступає адміністративна чи кримінальна відповідальність.

Я це до того, що  в нашому суспільстві, як ми бачимо, саморегулювання (яке по суті, передбачає сумління і відповідальне ставлення — визнання помилок, їх виправлення і недопущення в майбутньому) не працює.

Отже, єдиним шляхом, що може забезпечити це дотримання — може стати чіткі і зрозумілі, обговорені всіма учасниками правила і так само зрозуміла і прийнята система покарань за неналежне поводження з цими нормами.

Ця ідея лежить на поверхні — її щодня використовують батьки у вихованні і це працює. І мова не йде про публічну «порку» чи позбавлення ліцензії за кожну окрему помилку.

Швидше зрозуміла домовленість про те, чим ризикує канал, що ігнорує закон.

На даний момент, ситуація з цим нагадує орвелівське  «всі рівні, але одні рівніші за інших».

На жаль, вмовляння «бути хорошими» не працює. Норми і правила етики створені, визначені. Під час обговорення були запропоновані дуже конкретні і фахові пропозиції щодо норм і правил. Величезна, кропітка робота, аналіз зарубіжного досвіду. Тепер справа за визначенням відповідальності.

Сподіваюсь, що ті помилки і порушення етики, що зараз мають місце на телебаченні, виникають не стільки через свідому позицію вседозволеності, скільки через елементарне незнання і прогалині у юридичній і фаховій підготовці. Тому вважаю великим кроком вперед ідею і  пропозицію провадження навчання, тренінгів, які б змінили ситуацію на краще.

Але окрім цього, важливо пам’ятати,  що, заграючи зі свободою, зокрема свободою слова, канали керуються деклараціями «суспільної доцільності» і забувають про відповідальність, яка завжди має бути поруч з поняттям свободи.

Мотивовані здобуттям рейтингів, чомусь дорослі, як діти, яких вони експлуатують задля рейтингів, втрачають функцію, що має  відрізняти їх від дітей — перспективне мислення. Далекоглядність, передбачливість — те, що дає змогу зрозуміти наслідки своїх дій .

Це стосується і наслідків для дітей, яких залучаються до дорослих ефірів, це так само стосується і наслідків для суспільства, що в перспективі стане толерантнішим до насильства, яке весь час демонструється каналами і стає повсякденністю.

Ця дискусія може відкрити питання про те, що можливо зараз той час, коли варто не лише творити «на злобу дня» і бути дзеркалом суспільства, а пробувати ставати прогресивнішими і згадати, що телебачення має просвітницьку роль.

Останнім часом телевізійники швидше нагадують ремісників, ніж митців. Хотілося б навпаки. Потрібен продукту «на противагу», альтернатива, напрямок духовного розвитку.

Зрозуміло, що ці слова лише маніфест і говорити «як треба» значно легше, ніж шукати конкретні ідеї, форми, формати і потрібний новий контент.

Але можливо зміна дискурсу з задоволення потреб ринку на пошук альтернативи і створення нового, глибшого і інтелектуальнішого продукту спонукатиме митців телебачення до такого творчого пошуку.

Мода не виникає з повітря, є ті, хто її диктує — фахові і талановиті настільки, що своїми ідеями створюють стрім.

Чи можливо на телебаченні знайти митців, які  хочуть і можуть робити щось нове на високому інтелектуальному і духовному рівні? Створювати альтернативу з поглядом у майбутнє, а не у свій гаманець».

 Онащук Олена: Психолог,  член правління АПУ:

«Чи долучати дітей до участі у соціальних ток-шоу дійсно складне питання, в якому треба враховувати безліч аспектів. І тому я вважаю проведення цього заходу дуже доречним і корисним. Радує й те, що до обговорення подібних питань залучають психологів.

Враховувати психологічні та соціальні наслідки для дитини від участі в соціальних ток-шоу дуже важливо. І хотілося, аби питання – долучати дитину до зйомок чи ні в кожному конкретному випадку – теж вирішувалось за участю психолога.

Коли постала така тема,  зазначу основні психологічні аспекти цього питання:

По-перше, необхідно пам’ятати, що переказ дитиною подій, коли вона стала свідком чи, ще гірше жертвою насилля чи травмуючих дій по відношенню до неї може привести до повторного травмування дитини.

Психологи, які працюють з травмами мають необхідні знання та досвід, яких не завжди має журналіст чи ведучий програми. До того ж це все відбувається за великої кількості людей, що також негативно впливає на психіку дитини.

На такі передачі часто запрошуються протилежні сторони для обговорення питання. І якщо насильственна дія справді мала місце – дитина особисто стикається з людиною, яка ці дії спричинила. А це взагалі неприпустимо.

Тут, як приклад можна згадати основні принципи Європейської судової практики. Наприклад, очна ставка між потерпілою дитиною та звинуваченим взагалі заборонена. Знову ж – кількість допитів дитини зводиться до мінімуму – як правило це один, максимум два допити, (тому що постійне переказування таких подій негативно впливає на дитину) які проходять в максимально спокійній атмосфері, в спеціально облаштованому для цього місці слідчим (які має спеціальну підготовку та досвід) в присутності супроводжуючої особи. До того ж до допиту слідчий готується і дізнається про особливості дитини, щоб не зашкодити їй і максимально її зрозуміти. А чи робить це журналіст чи ведучий програми?

По-друге, постає  питання, чи можна брати дозволи на участь дитини в програмі в неблагонадійних батьків чи в батьків, які самі можливо завдають шкоди дітям? Якщо ми маємо справу з людьми з низьким рівнем інтелектуального та психологічного розвитку, батьками, які ведуть аморальний спосіб життя, пиячать, допускають насильство один до одного чи до дітей і не розуміють яку шкоду наносять своїм дітям, чи можемо ми сподіватися, що вони зрозуміють наслідки участі дітей в соціальних ток-шоу і висвітлення особистих  проблем на всю країну? З яким психологічним та соціальними труднощами можливо стикнуться діти? Що це може призвести до повторного травмування?

Навіть досить благонадійні родини не завжди це розуміють – і їм потрібно дуже докладно роз’яснювати наслідки таких рішень. Навіть, якщо батьки дали згоду, журналісти повинні ретельно пояснити це самим дітям, зрозумілою для них  мовою.

Ця тема дуже широка і можна багато про що говорити, але підсумовуючи, хотілось би зазначити основне – це питання не є новим, воно поставало і в інших країнах, і вже існують напрацьовані рекомендації з цього питання, є закони, які його регулюють. Існують етичні принципи журналістики при підготовці матеріалів про дітей (Юнісеф), де чітко вказано, що інтереси конкретної дитини повинні бути захищені в будь-якому випадку, і вони повинні ставиться вище всіх інших міркувань, у тому числі вирішення проблем дитинства та сприяння розвитку прав дитини в цілому; готовий журналістський матеріал, узагальнення та описи не повинні травмувати душу дитини, негативно впливати на її психіку, сприяти її дискримінації, неприйняття з боку суспільства тощо; Ім’я дитини повинно бути змінене, не повинні надаватися матеріали, що дозволяють ідентифікувати дитину.

Якщо б журналісти, автори та ведучи програм дотримувалися тих рекомендацій і законів, що вже існують, проблем, пов’язаних з залученням дітей до участі у соціальних ток-шоу, було б значно менше».

 

 

 

Схожі матеріали (за тегом)

коментар

  • Олексій

    Щодо відповідальності за порушення етичних і моральних принципів телеканалами, на мою думку в першу чергу швидше має бути введена політика попередження таких інцедентів.
    Звичайно, свобода слова має бути дотримана, але, мають бути введені також і правила. Якщо телеканал бажає висвітлювати такі гострі теми - будьласка, але законом має бути встановлено, наприклад, що в підготовці і пповедені передачі мають приймати участь фахові спеціалісти, з відповідним досвідом і знаннями, що дозвіл на участь дитини видається не тільки за рішенням батьків, чиє батьківство, взагалі може стояти під сумнівом, а і органами, що відповідальні за захист прав дитини, і таке інше.
    Тобто потрібно не забороняти і карати, а попереджувати.
    Взагалі, я підтримую ініціативу проведення таких заходів, і дуже радий, що Асоціація психологів України долучається до їх проведення.

    Олексій    |    23.12.2015

Прокоментувати: